Лебединське медичне училище імені професора М.І.Сітенка розпочало свою діяльність у серпні 1937 році як середня медична школа.

У становленні медичної школи активну участь брала перший директор Наталія Григорівна Гасюк, заслужений лікар РСФСР; завідувач учбовою частиною Натанзан Григорій Юхимович, заслужений лікар РСФСР, доцент Рязанського медичного інституту.

У вересні 1937 року розпочали заняття 5 груп. Навчальною базою медичних працівників стала лікарня імені К.С.Зільберника.

У 1939 у зв’язку з утворенням в Сумах обласного центру, Сумську фельдшерсько-акушерську школу переведено до Лебедина.Школа почала називатися фельдшерсько-акушерською.

Рішенням райкому партії і райвиконкому для фельдшерської школи було відведено приміщення на площі Інтернаціональній.

Викладачами фельдшерсько-акушерської школи працювали:

Г.С.Лазоренко, М.М.Коробкін, Г.Ю.Гордін, О.І. Рожевенька, Л.М.Урнак, П.М.Домашенко, А.З. Вельма та інші.

У червні 1940 році відбувся перший випуск.

У червні 1941 року відбувся черговий випуск і більшість випускників разом з директором та викладачами пішли на фронт. Багатьом із них прийшлось пройти через всю війну. Зокрема, С.А.Бурлакова у складі 69-ої гвардійської дивізії брала участь у боях під Сталінградом та Курській дузі, під Кишиневом та Ясами, визволяла Будапешт та Відень. За героїзм та відвагу , проявлені в роки Великої Вітчизняної війни, Софія Андріївна нагороджена орденом Червоної Зірки, медалями „За відвагу”, „За оборону Сталінграда”, „За Відень і Будапешт”.

Через всю війну пройшли випускниці школи Параска Антонівна Рева, яка нагороджена медаллю „За перемогу під Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-45 років” та Софія Андріївна Колісниченко.

У перший післявоєнний час директор М.М.Коробкін приклав чимало зусиль, умінь, енергії для відновлення навчального процесу школи медичних сестер в підпорядкуванні Сумського обласного відділу охорони здоров’я.

З 1950 року по 1968 рік школу очолював Г.О. Скрипка, поряд з ним працювали такі викладачі як Є.В.Ройко, А.Л.Кронгауз, С.Я.Колчинська, В.П.Черненко, А.К.Сизова, З.В.Верховцева, А.М.Лотош, М.Ф.Борисенко, П.С.Олійник, К.Д.Сухіна, А.П.Гончаров, А.С.Кушнір, Н.І.Шульженко, М.І.Васильченко, Н.І.Іванова, Т.Я.Сінепол, В.В.Власов, Д.З.Бережна, А.Ф.Іванов, М.Ю.Здота, П.Є.Волошин, В.В.Волкова та інші .

Кожен із них вніс посильну частку своєї праці в становлення та розвиток навчального закладу.

Тодішня соціально-економічна і політична ситуації в країні не могли обминути життя закладу. Бракувало приміщень для навчання і житла, були перебої з паливом та електроенергією. Не вистачало підручників, зошитів, муляжів, фантомів, таблиць, але в молоді було велике прагнення здобути освіту і спеціальність.

Запорукою порятунку хворих завжди був високий професіоналізм, який базується на засадах якісної медичної освіти. Тому з метою поліпшення медичної освіти в 1954 році Лебединська школа медичних сестер наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР № 404 від 24 червня була реорганізована в медичне училище, яке з 1 вересня 1954 року розпочало заняття з фельдшерським і мед сестринським відділеннями.

З 1946 по 1975 рік на посаді заступника директора з навчальної роботи працював Микола Іванович Васильченко. Він безпосередньо брав участь у реформуванні медичної школи в училище, вболівав душею за училище і віддав йому найкращі роки свого життя.

Очевидно, найвищу оцінку його роботі надав колишній його випускник училища М.І.Шелест, який пише: „ Микола Іванович був таким педагогом, який виховував юнаків і дівчат не тільки словом, а й своїм виглядом і поглядом. Він був прикладом для всіх: і для учнів, і для педагогів.”

30 років з 1949 по 1979 рік завідуючою практики була Ніна Іванівна Іванова. В училищі проявила себе як принципова, вимоглива до учнів, педагогічно одарована людина.

10 листопада 1965 року медичному училищу згідно постанови № 1045 Ради Міністрів УРСР присвоєно звання імені професора М.І.Сітенка - видатного радянського вченого, доктора медичних наук .

Михайло Іванович Сітенко – один з видатних медиків-ортопедів, народився 12 листопада 1875 року в с. Рябушки Лебединського повіту Харківської губернії. Закінчив гімназію, досконало володів німецькою та французькою мовами. З 1904 по 1910 рік навчався на медичному факультеті Харківського університету і зразу ж після його закінчення займався науковою діяльністю на кафедрі оперативної хірургії та топографічної анатомії у Харківському жіночому медичному інституті.

У роки першої світової війни Михайло Іванович перебував у діючій армії і брав участь у бойових діях на фронті. Після закінчення світової війни у 20-30 роках М.І.Сітенко безпосередньо займався розвитком на Україні наукової та практичної ортопедії та травматології. З 1926 року М.І.Сітенко займав посаду голови президії Українського товариства ортопедів-травматологів. Помер М.І.Сітенко 13 січня 1930 року в Харькові на 55 році життя.

З 1968 по 1976 рік директором училища був Г.І.Сидоренко. При ньому училище перейшло в новий навчальний корпус .

У розвиток навчального закладу немало праці та енергії вклав директор Юрій Олексійович Зінченко (1978-1989) .Керуючи училищем, він постійно дбав про створення і підтримання в педагогічному колективі доброго морально-психологічного клімату, творчого духу, його стабільного розвитку, розкриття особистості викладача.

Саме в цей час проявляється педагогічна майстерність таких з них, як: Л.І.Свистун, З.О.Шульги, А.М.Лотош, Н.З.Гордіяш, В.П.Осінцевої, М.С.Півня, В.М.Козієнко, Г.С.Підкопай, Л.М.Воскобойник, П.Н.Ювко, В.В.Поліщук, В.В.Баля, Л.Д.Стрижакової, А.П.Репіної, Л.Д.Крамаренко, Н.П.Шутько, О.Г.Хоменко, Н.І.Войтенко, В.П.Спесивої, С.П.Неделько, Г.І.Неділька, В.С.Кузьменко, Р.Ф.Гадайчук, Л.І.Гадайчук, В.П.Лук’янова, Л.І.Дементієнка, Є.Ф.Кузьменка, Т.Р.Валюх, Г.Ф.Денисюк, Г.О.Яненко, М.М.Ткаченка, А.П.Тарасенка, Є.А.Кузьменко, М.В.Головко, А.Т.Здобнєвої, Л.В.Бєляєвої, Н.В.Івахнової, А.В.Товстого, З.Г.Лук’янової, Г.П.Савченко, В.М.Богомола, Г.Ф.Денисюк, Л.С.Кузьменко, Л.А.Івахнова, А.О.Лісунової, А.П.Тарасенка і багатьох інших.